ГЕНДИРЕКТОР КВП «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» ВЛАДИСЛАВ БЕЛЬБАС: «РОЗРАХОВУЄМО НА ПОСЛІДОВНІСТЬ ЗАМОВНИКА»

19.07.2021

Продовження інтерв’ю генерального директора КВП “Українська бронетехніка” для інформаційного агенства “Оборонно-промисловий кур’єр”, посилання на джерело.

Конструкторсько-виробниче підприємство «Українська бронетехніка» багато кого здивувало під час Міжнародної виставки «Зброя та безпека – 2021». Зокрема, попри не такий вже й великий бекграунд (її активність на ринку оборонної продукції розпочалася у 2015 році), компанія вражає низкою новітніх розробок.

Саме цей аспект діяльності приватної компанії став ключовим під час продовження спілкування журналістів редакції агентства «Оборонно-промисловий кур’єр» з генеральним директором КВП «Українська бронетехніка» Владиславом Бельбасом.

Владиславе Володимировичу, нещодавно спілкувалися із вами перед виставкою «Зброя та безпека – 2021». Однак КВП «Українська бронетехніка» настільки потужно себе представила, що стало неможливим оминути цю подію. Як ви оцінюєте роботу компанії на виставці?

Ми дуже активно працювали останні два роки, тож нам було що продемонструвати. За масштабами наша компанія справді була помітною. Варто усвідомлювати, що виставка «Зброя та безпека – 2021», як і будь-який інший збройовий форум, у житті окремої компанії є унікальною можливістю ознайомити потенційних замовників, кінцевих користувачів та й широкі верстви зацікавлених із власними досягненнями. Ми, як планували, вперше показали кілька перспективних зразків сучасного озброєння. Це, зокрема, бронеавтомобіль «Новатор» із дистанційно керованим бойовим модулем НСВТ 12,7 мм та можливістю модифікації під встановлення кулемету Browning M2. Нагадаю, що використання такого бойового модулю переводить «Новатор» у розряд бойових броньованих колісних машин переднього краю з повним функціоналом як наступального, так і оборонного характеру. Це можливість повноцінної вогневої підтримки мотопіхотних підрозділів під час оборони рубіжів або підрозділів десантно-штурмових військ під час наступальних операцій. Крім того, це й можливість використання автомобілю на блок-постах. За умов розширення функціоналу «Новатору» з модулем 12,7 мм він потрапляє у категорію ББКМ.

Ще один напрям наших зусиль – створення сучасного озброєння за рахунок поєднання нашої колісної бази із розробленими системами. Це вже високотехнологічні комплекси різного функціоналу – від розвідки та придушення засобів супротивника до створення ударних платформ. Як відомо, у ході виставки ми також вперше продемонстрували новий розвідувально-ударний безпілотний авіаційний комплекс (БАК) RAM II – також на базі бронеавтомобілю «Новатор». Це високоточний ударний баражуючий безпілотник, призначений для нанесення ефективних ударів по ворожих силах та мінімізації супутнього збитку при використанні в міській місцевості на відстані до 30 кілометрів.

Ми дуже задоволені рівнем інтересу до цих розробок, провели низку перемовин. Хоча, можливо, ми очікували більшої зацікавленості та ініціативи від вищого керівництва МОУ стосовно виставки загалом.

Є ще одна подія, про яку не можу не згадати. Під час виставки «Зброя та Безпека-2021» ми офіційно представили NAUDI – «Національну Асоціацію оборонної промисловості України», яка об’єднує територіальні та галузеві організації роботодавців оборонної промисловості. Заснована у 2020 році NAUDI має на меті консолідувати перспективних українських виробників військової техніки, озброєння і боєприпасів. Адже до початку російської збройної агресії проти України в нашій країні майже не існувало приватних підприємств, які спеціалізувалися на розробці і виробництві військової техніки та озброєння. А нині близько 60% замовлень в рамках держоборонзамовлення виконується саме приватними компаніями оборонно-промислового комплексу. Але при цьому досі вітчизняні підприємства залишаються у нерівних умовах з державними. Більш того, у нерівних умовах із іноземними.

Наразі можна констатувати, що ситуація щодо імпорту іноземного озброєння стає критичною для українського ОПК. Звичайно, є світові тренди, технології, є, чому вчитися в іноземців Але я вважаю злочинним замовляти чи закуповувати військову техніку, яку спроможна виробляти Україна, за кордоном. Український виробник для постачання своєї продукції держзамовникам має пройти 1 – 3 роки державних випробувань, розробити та затвердити розрахунково-калькуляційні матеріали, пройти повний комплекс перевірок, витратити багато коштів. А імпортний аналог може пройти все це дуже швидко, без порівнянь чи випробувань. Тож, за фактом, закуповуючи озброєння в іноземних держав, ми не врівноважуємо торговий баланс, не розвиваємо вітчизняні технології.

Саме тому – для відстоювання інтересів українського виробника, координації та кооперації із державними замовниками – і створено NAUDI. Крім того, таке об’єднання має дозволити оборонним підприємствам оперативно отримувати інформацію про потреби сектору і забезпечувати виконання нагальних завдань, що постали перед силовими відомствами країни. Тому що, врешті-решт, ми маємо забезпечити українську армію сучасною високотехнологічною зброєю.

РОЗВІДУВАЛЬНО-УДАРНИЙ БЕЗПІЛОТНИЙ АВІАЦІЙНИЙ КОМПЛЕКС (БАК) RAM II НА БАЗІ БРОНЕАВТОМОБІЛЮ «НОВАТОР»

Однак компанія не обмежилася демонстрацією виключно нових зразків. Зокрема, «Українська бронетехніка» показала лінійку мінометів, серед яких самохідний – на базі MRAP «Варта»…

Так, напрям артилерійських систем ми розвиваємо дуже активно. Війна на сході протягом семи років фактично була протиборством артилерії. Це нас мобілізувало на відповідні розробки, а особливо мотивацію підсилили наявні проблеми із мінометом «Молот». Та й очевидний успіх розробок мінометів УПІК-82 та 60-мм мінометів МП-60. УПІК-82 ми створили за три роки та після державних випробувань він був прийнятий на озброєння в ЗС України. Міномет МП-60 допущений до експлуатації на особливий період. Крім того, компанія також розробила і спроможна серійно виробляти міномети 81 мм УБ-81 під стандарти НАТО, а також мінометні постріли 60 мм. Тривають роботи зі створення пострілів до мінометів калібру 82 мм та 120 мм.

Тож маючи в арсеналі певні досягнення, наша команда взялася за розробку вже самохідного двокаліберного мобільного мінометного комплексу «Смерека». До речі, це єдина з десятка розробок, що замолена Міноборони як дослідно-конструкторська робота. «Смерека» – проєкт із масштабною діджиталізацією та інтегруванням у сучасні системи управління озброєнням –з’явилася на світ за умов державного фінансування. Це свідчить про визнання замовником нашого потенціалу. Наразі міномет завершує другий етап виконання дослідно-конструкторської роботи. Інтерес на виставці до нього був феєричним. Варто зазначити, що ми створюємо повністю свою, вітчизняну систему: це наша технологія, не імпорт. В ньому застосовані дуже складні технічні рішення. Саме внаслідок підвищеної складності ця ДКР зайняла більше часу, аніж ми із замовником очікували. Результати випробувань і отримані технології є таємними. Але відкрита демонстрація результатів дослідно-конструкторської роботи може забезпечити державі повернення витрачених ресурсів – внаслідок трансформації інтересу потенційних замовників в експортні контракти. Тим більше, ми небезпідставно розраховуємо на те, що держава купуватиме наші, українські міномети, а не імпортуватиме їх.

«…НАША КОМАНДА ВЗЯЛАСЯ ЗА РОЗРОБКУ ВЖЕ САМОХІДНОГО ДВОКАЛІБЕРНОГО МОБІЛЬНОГО МІНОМЕТНОГО КОМПЛЕКСУ «СМЕРЕКА»»…

На експозиції підприємства «Українська бронетехніка» відвідувачі виставки могли бачити й ЗУ-23-2? Розкажіть про цю розробку.

Нам вдалося здійснити локалізацію виробництва цієї досить популярної зброї. Наразі 23-мм спарена зенітна установка 2А13, яку ми більше знаємо як ЗУ-23-2, проходить державні випробування в Державному науково-дослідному інституті випробувань та сертифікації озброєння і військової техніки. Йдеться про українську модифікацію ЗУ-23-2 – вона й має бути прийнята на озброєння в Збройні Сили України.

Паралельно із випробуваннями відбувається освоєння виробництва всієї номенклатури вузлів. Це нам дозволить проводити ремонт наявних ЗУ-23-2, а в перспективі – виробляти. (прим. ред. Раніше в Україні вже відбулася локалізація виробництва стволів 2А14 до ЗУ-23 – держпідприємством «КБ «Артилерійське озброєння», а виріб КБА 40 за результатами випробувань за тактико-технічними характеристиками виявився кращим, аніж зразки радянського виробництва). Ми маємо намір вийти на рівень виконання і внутрішнього, і зовнішнього замовлення. Ми вже добре знаємо ринок, вся документація розроблена, фактично залишилося доопрацювати автомат заряджання, який є найскладнішим елементом зенітної установки.

Наразі в планах завершити держвипробування, гадаю, протягом одного-двох місяців. У нас є низка попередніх замовлень, які стануть реальними контрактами, оскільки цей вид озброєння користується неабияким попитом на ринку. Загалом потенціал замовлень складає понад 500 одиниць таких установок.

УКРАЇНСЬКА МОДИФІКАЦІЯ ЗУ-23-2

«Українська бронетехніка» з 2019 року має ліцензію спецекспортера. Вдалося скористатися нею хоч раз?

Наразі в нас укладено два зовнішньоекономічних контракти самостійно та два – через спецекспортерів. Один контракт на постачання MRAP «Варта». Ще один – на «Варти» і «Новатори». А от контракти, укладені через спецекспортерів, стосуються поставок саме зенітних установок ЗУ-23-2.

Вести маркетингову роботу компанія почала ще з 2016 року. Йдеться про ринки країн Африки, Азії, Латинської Америки. Ми досить активно працюємо на збройових форумах світового рівню: в Туреччині, Перу, Великій Британії, Франції, Єгипті та ОАЕ. «Українська бронетехніка» бере участь у тендерах, постійно проводить презентації для кінцевих користувачів та запрошує відвідати виробництво. Наприклад, лише за останній рік КВП «Українська бронетехніка» відвідали делегації Сенегалу, Єгипту, Марокко, Афганістану, Індонезії. Інтерес до наших розробок поступово, але неухильно зростає.

А чи складно вам працювати самим? У вас є своя маркетингова служба? І, що стосується подвійного права експорту, ви можете працювати як зі спецекспортером, так і самостійно?

Взагалі, для нашої команди самостійно працювати на ринку нескладно, тому це було б цікаво. Вже є підготовлена команда, яка знає й техніку, й особливості ринків збуту. Загалом я за те, щоб держава йшла шляхом Болгарії – до повної лібералізації ринку. В Болгарії досі діють державні спецекспортери, але також є багато приватних експортерів. Аби стати експортером, необхідно мати громадянина Болгарії засновником компанії та здати тест на знання правил експортного контролю озброєнь та військової техніки, техніки подвійного призначення. І є там державні і приватні заводи. Переважну більшість своєї продукції вони продають через приватні компанії. А ось державні спецекспортери при цьому достатньо багато реалізують та мають представництва в багатьох країнах. Більш того, використовуючи фінансові інструменти, зокрема можливість авансування поставки, навіть співпрацюють із українськими виробниками.

Ви були б зацікавлені стати приватним спецекпортером, щоб надавати й брокерські послуги?

Так. Світовий ринок працює дуже динамічно, і компанії, які діють оперативно, здатні успішно торгувати. Скажімо, болгари мають великий досвід торгівлі боєприпасами – по всьому світу. Навіть американці в них купують. У цій країні отримати ліцензію можуть всі. Заводи можуть торгувати самостійно, хоча мають можливість робити вибір і у бік послуг спецекспортера. До речі, ці посередники і є приватними компаніями-спецекпортерами. Хоча там є й державний холдинг. Вони примудряються продавати не лише болгарську продукцію, а ще й українську, або інших країн. Спецекпортери – це хороший механізм, оскільки бізнес побудований на знаннях кон’юнктури світового ринку. І це один з діючих механізмів для отримання банківських гарантій. Наразі в нас замало компаній, які здатні виставити банківські гарантії та працювати з акредитивами. Тобто працювати за умов, коли є постачальник, покупець і сторона, що фінансує. Це може бути окрема компанія, яка просто має намір вкладати гроші. Тому я за повну лібералізацію ринку – вона надає більше можливостей. А ті, хто виявляться некомпетентними гравцями, самі відпадуть.

Що можна сказати про участь компанії у проекті створення сучасного автомобілю на заміну радянського автомобілю УАЗ?

Наша команда налаштована рішуче. При отриманні запиту в листопаді 2020 року було очевидно, що з усіх наявних позашляховиків лише Mitsubishi L200 підходить за усіма параметрами. При цьому треба зазначити, що значна кількість країн зупинилася на аналогічному Ford Ranger. Коли Міноборони розіслали оперативно-тактичні вимоги (ОТВ) до автомобілю, ми на них відгукнулися. Після низки нарад військовим відомством було анонсовано майбутню ДКР, і от 21-го травня потенційні учасники отримали Тактико-технічне завдання. Вони значно відрізняються від того, що надавалось нам в 2020 році, та є дещо суперечливими, але ми розуміємо, що військові прагнуть отримати щось напевно краще за УАЗ. Наприклад, під кліренс у 300 мм підходитимуть Land Rover, Defender, Toyota Land Cruiser. Однак це будуть машини зовсім іншого цінового сегменту, значно дорожчі.

Що стосується майбутнього автомобілю, то військові хочуть, щоб відбулася локалізація виробництва. Команда «Української бронетехніки» до цього готова – у нас вже накопичено значний досвід з організації виробництва «Варти» та «Новатора». Ми сподіваємося на прозору, конкурентну закупівлю, щоб можна було порівняти представлені учасниками продукти. А що стосується ціни, то вона в нас традиційно краща, гадаю. І у такому проекті наша компанія цю традицію збереже.

Головне, на що ми розраховуємо, – це послідовність дій замовника. Бо ми вже знаємо схожі історії. Наприклад, у 2017 році «Українська бронетехніка» підписала з Міноборони України спільне рішення щодо розробки нової бойової машини піхоти. Дослідно-конструкторська робота за шифром «Вартовий» мала б замінити БМП-2. Нами було передбачено, щоб БМП-В, тобто плавуча гусенична броньована машина, дозволяла транспортувати 10 осіб разом з екіпажом, мала б максимальну швидкість 60 км/год та важила до 25 тон. У складі бойового модуля БМП-В передбачалася 30-мм автоматична гармата, автоматичний гранатомет 30 мм або 40 мм, 7,62-мм кулемет та ПТРК «Бар’єр-212». Нашою компанією було розроблено аванпроект та подано до Міноборони. До цього проекту долучилася ціла низка українських підприємств – як державних, так приватних. Однак проект оборонне відомство з невідомих причин призупинило. Незважаючи на величезну потребу в таких машинах…

Навесні низка медіа писала про те, що у 2020-му році компанія понесла неабияких збитків. Можете прокоментувати?

Дійсно, минулий рік ми закінчили з негативними фінансовими результатами. І першопричиною цього є непередбачуваність держави, як нашого основного замовника. Звичайно, як будь-який бізнес, ми шукаємо додаткові можливості на зовнішніх ринках. Проте в умовах, коли нашим пріоритетом є забезпечення сучасним озброєнням української армії, а ми, як виконавець, не маємо жодних прогнозів щодо номенклатури ДОЗу, працювати надзвичайно складно. Маю надію, що ситуація зміниться на краще, і всі гравці ринку ОВТ на конкурентних засадах зможуть постачати свої кращі розробки та, тим самим, допомагати рятувати життя наших військових.

Ось є ваше підприємства, ви розвиваєтеся. Є сучасні технології. Що б ви хотіли від держави, щоб ці технології швидше розвивати? Вам би було вигідно бути субпідрядником або, наприклад, увійти в холдинг?

Я не впевнений, що «Укроборонпром» прямує до проривного результату – поки ознак цього я не бачу. Сьогодні є чітка позиція компанії «Українська бронетехніка» щодо розвитку. Як це реалізовувати? Можна за прикладом створення ракетного комплексу «Нептун». У частині дизайну колісної бази та її бронювання наша компанія працювала дуже оперативно та швидко виконала свою частину роботи. Я завжди за спрощення відносин. Гадаю, в консорціумі завжди будуть розбіжності поглядів учасників. Скажімо, очільник «Луча» Олег Коростельов геніальний менеджер – йому вдається пов’язати між собою роботу десятка компаній-постачальників. Він чудово розуміє графіки виробництва та нюанси роботи українських підприємств. Не впевнений, що в «Укроборонпромі» є ще люди такого рівню. Там менеджмент постійно змінюються, а ринок вимагає певного часу для того, щоб розібратися у деталях. Тому поки слабко собі уявляю ситуацію, коли б ми увійшли до складу холдингу.

Тоді поставлю питання по-іншому: ви б пішли на угоду зі спецекпортером, який би інвестував у розробку та став би співвласником нового, спільного продукту?

Напевно, пішли б. Ми готові на таке з різними компаніями, в тому числі з холдингами «Укроборонпрому». Тобто передавати технології, ділитися технологіями, продавати технології треба постійно. Не можна сповільнювати темпи, особливо в нашій індустрії. Треба вміти вдало продавати розробки, щоб встигати розробляти нові продукти й сервіси. Як тільки ми зупинимося, нам доведеться йти з ринку внаслідок роботи потужних конкурентів.

А, наприклад, форвардні контракти, коли з Міноборони умовно досягається домовленість про поставку компанією 200 автомобілів на заміну УАЗ, з характеристиками, які ваша автівка підтвердить?

В нас таке неможливо за законом. Для таких контрактів потрібно доопрацювання нормативно-правової бази. Але ми б із задоволенням на такий хід пішли. Ми готові на будь-які форми співробітництва, тільки їх потрібно узаконити.

Добре, а якщо, наприклад, ви збираєтеся робити нову машину в рамках держоборонзамовлення, у вас є два варіанти: вкласти гроші самостійно в підготовку виробництва або ж, наприклад, підприємство «Безпека» вам поставить все необхідне для виробництва, але буде претендентом на певний відсоток майбутнього продукту. Вам таке цікаво?

Безумовно. Але знову ж таки, одна з центральних проблем в Україні – з нормативно-правовою базою.

Рекомендовані новини

Чергові випробування снаряду для САУ «Богдана» – успішні

Минулого тижня дочірнє підприємство «Української бронетехніки» компанія «Рубін-2017» спільно з ДП «Павлоградський хімічний завод» успішно провела чергові випробування осколково-фугасного снаряду калібру 155 мм для самохідної артилерійської установки «Богдана». Новий снаряд відповідає стандартам НАТО та ініціативною розробкою «Рубін-2017», виконаною за рахунок власних оборотних коштів без бюджетного фінансування. Снаряд для «Богдани» виготовлений з української сталі, споряджений високоякісною […]

22.07.2021
ГЕНДИРЕКТОР КВП «УКРАЇНСЬКА БРОНЕТЕХНІКА» ВЛАДИСЛАВ БЕЛЬБАС: «МАЄМО НИЗКУ НОВИХ РОЗРОБОК, ПРИЙШЛИ НА РИНОК СЕРЙОЗНО І НАДОВГО»

Генеральний директор КВП “Українська бронетехніка” Владислав Володимирович Бельбас дав коментарі щодо діяльності підприємства інформаційному агенству “Оборонно – промисловий кур’єр”, посилання на джерело. Активна робота Конструкторсько-виробничого підприємства «Українська бронетехніка» у галузі розробок та виробництва спеціалізованих броньованих автомобілів (СБА) розпочалася з 2015 року. Нині, незважаючи на ще досить юний вік, компанія вже є відомим постачальником озброєння та […]

16.07.2021
«Українська бронетехніка» офіційно представила ММК «Смерека»

В рамках XVII Міжнародної спеціалізованої виставки «Зброя та безпека-2021» конструкторсько-виробниче підприємство «Українська бронетехніка» представило мобільний мінометний комплекс «Смерека», розроблений на замовлення Міністерства оборони України. «Смерека» – 120-мм мобільний мінометний комплекс, створений на базі MRAP «Варта». Це система з автоматичним розгортанням і наведенням на ціль, з масштабною «цифровізацією» та інтегруванням у сучасні системи управління військами. Дальність […]

30.06.2021